Цей творчий проєкт, ініційований Підгородненським міським Будинком культури ім. Т. Г. Шевченка за підтримки міської ради, об’єднав родини навколо спільної справи — створення власної казкової історії, сповненої любові до України, поваги до її Героїв, національних традицій і родинних цінностей.

Кожна подана робота — це щира дитяча мрія, батьківська підтримка, сімейне тепло та віра в добро. У казках оживають сучасні українські супергерої — мужні, відважні, справедливі, готові захищати рідну землю й допомагати іншим.

Запрошуємо ознайомитися з конкурсною роботою під назвою "Український супергерой".

Жили–були в невеличкому містечку мама, тато й двоє діток – Марійка та Андрійко. Жили дружно, допомагали одне одному й дуже любили слухати розповіді свого дідуся про історію рідного краю.

Одного вечора, коли за вікном шумів вітер, дідусь сказав:

• У кожній родині є свій герой. Треба лише вміти його побачити.

Марійка здивувалася:

– А хіба герої не носять плащі та маски?

• Носять, – усміхнувся дідусь, – але інколи їхній плащ – це любов до рідної землі, а маска – це скромність.

Тієї ночі дітям наснився дивний сон. Ніби в їхній оселі з’явилася старовинна скриня. Коли Андрійко відкрив звідти засяяло тепле світло, а разом із ними вилетіла синьо–жовта стрічка. Стрічка перетворилася на чарівний оберіг і тихо промовила:

• Я покажу вам, хто такий справжній український супергерой.

Світло закрутилося – і діти опинилися на широкому полі. Там стояв воїн у козацькому вбранні. Він був сильний і сміливий, але його сила була не лише в шаблі. Він захищав людей, допомагав слабким і завжди тримав слово. – Хто ви? – запитала Марійка.

• Я – дух мужності вашого роду, – відповів воїн.

– У різні часи я жив у серцях тих, хто любив Україну й не боявся творити добро.

Поруч з’явилася молода жінка з книжкою в руках.

• А я – дух мудрості, – сказала вона.
• Я вчила дітей читати, берегти мову та пам’ятати свої традиції.

Раптом поле змінилося на сучасне місто. Діти побачили лікаря, який рятував людей, вчительку, що навчала малюків, та військового, який захищав нашу рідну Україну. У кожного з них сяяв невидимий плащ світла.

– Ось вони – сучасні супергерої, – прошепотів оберіг.

• Вони не літають у небі, але щодня роблять великі справи.

Марійка й Андрійко повернулися додому. Вранці вони уважно подивилися на свого тата, який поспішав на роботу допомагати людям, і на маму, що піклувалася про родину та працювала в школі.

• Мама, тату, – сказав Андрійко, – ви ж теж супергерої!

Батьки усміхнулися.

• Супергерой – це той, хто має добре серце, – відповіла мама.

– Кожен із нас може ним стати.

З того дня діти вирішили творити добро: допомагати старшим, берегти природу, добре вчитися та шанувати українські традиції. І щоразу, коли вони робили добру справу, чарівний оберіг у їхніх серцях світлів яскравіше.

Бо справжній український супергерой – це людина, яка любить свою родину, свою мову й свою землю та щодня робить світ кращим.

І жили вони довго та щасливо!