Цей творчий проєкт, ініційований Підгородненським міським Будинком культури ім. Т. Г. Шевченка за підтримки міської ради, об’єднав родини навколо спільної справи — створення власної казкової історії, сповненої любові до України, поваги до її Героїв, національних традицій і родинних цінностей.

Кожна подана робота — це щира дитяча мрія, батьківська підтримка, сімейне тепло та віра в добро. У казках оживають сучасні українські супергерої — мужні, відважні, справедливі, готові захищати рідну землю й допомагати іншим.

Запрошуємо ознайомитися з конкурсною роботою під назвою "Супер-герої України".

Жила собі на світі маленька країна зі щирим серцем і душею. Мала вона розлогі степи , високі мальовничі гори, безкрайні поля, звивисті ріки та густі ліси. І звалась вона Україна. Така тендітна, мила , з золотавим пшеничним колоссям та махровими квітками соняшників радувала і дарувала тепло всім своїм жителям.

І ось одного разу зі східної сторони нашої неньки надумав Злий Вурдалака зробити капості Україні , та не просто капості – а натворити лиха , бо дуже не подобалась йому наша країна через те, що все в нас було дуже добре, не так як у нього. Дратувало його, як гарно і безтурботно живуть тут , у нас, хоча всьому світові він пообіцяв, що все буде добре і зла він не буде робити. Почав він свою підлість рано вранці , коли ще весь народ спав : почав руйнувати все на своєму шляху.

Скриготіла і стогнала земля , сонце ховалось у димі, рушились домівки – а Злий Вурдалака все єхидно посміхався і дивився на все це, і жодного почуття жалю в нього не було ні до людей, ні до будь-кого. Озлоблені монстри під його керівництвом і наказом нищили все і всіх.

Заплакала наша ненька гіркими сльозами злякано і розгублено – не знала вона , що їй далі робити , бо ворог все наступав і наступав, і все більше коїв горя . Люди в розпачі почали тікати хто-куди, ховаючись від монстрів та їхніх вибухів. Але знала Україна , що є в нас сміливі хлопці-воїни, які зможуть допомогти. Вона не благала їх про допомогу – з перших годин поганих вчинків Злого Вурдалаки воїни стали на захист країни від озлоблених монстрів. Побачили це і люди, які жили в Україні і вирішили допомогти нашим воїнам - об'єднались , і кожен, хто що вмів , прийшов допомагати : хто робив відлякувачі для монстрів , хто допомагав тим, чию домівку розрушили слуги Вурдалаки, адже їхньому розпачу не було меж ; хто робив знищувачі – щоб більше ніколи не ступила нога зла на нашу неньку. Гуртувались люди, ніби маленькі трудівливі мурашки і допомагали як в тилу , так і на полі бою.

Здременулась Україна і зрозуміла, що таки вона не така вже й тендітна , а смілива і грізна, що може дати відсіч всім тим, хто її ображає , адже за нею стоїть такий дружній народ та войовничі хлопці.

Днями й ночами почали йти монстри та знищувати все, що їм не подобалось , що аж горіла земля. Тремтіло все навкруги, і навіть небо здригалось. Все більше і більше зі східних териконів на машинах-шкаралупах та південних морів зі своїх човнів-лушпайок лізли недолугі, мов таргани, думаючи, що все тут буде їхнє – але ж ні, їх тут вже зачекались наші захисники зі зброєю в руках та сміливістю в очах та тілі, бо здогадувались про підлість Злого Вурдалаки.

Стали наші воїни назустріч підлим монстрам , розправили свої величезні кремезні руки зі зброєю і промовили гуртом: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу і покажем , що ми браття козацького роду!» та й почався бій з недолугими.

Не один день і не одну ніч бились наші титани з монстрами. Здіймались ліси , плакали поля , ріки заливались кров'ю – такими сильними були бої. На жаль, не всі наші герої , котрі боронили на землі країну змогли встояти під навалою монстрів – вони полетіли на небо та вже з неба почали продовжувати воювати, допомагаючи духовно своїм побратимам, які залишались тут на землі. Було досить важко, але Злий Вурдалака не полишав свої амбіції. . Побачили монстри, що титани їм не по зубам – і потихеньку почали тікати хто-куди. Наші українські супер герої відважно стояли і нищили ворога – все далі і далі відкидали його від нашої країни. І одного разу після важкого нічного бою наступила тиша – сонце здійнялось з-за горизонту і воїни побачили , що на териконах та за ними немає нікого- лише розбиті машини-шкаралупи монстрів і останки зброї, з південного напрямку моря видніються лише потоплені кораблі-лушпайки – зникли всі воріженьки, а Злий Вурдалака провалився крізь землю і попав до пекла

Заспівали птахи, небо стало блакитним і хмари білими , зазеленіла трава і розквітли квіти – нарешті наступив мир...Пройшов час і наші воїни-герої повернулись до своїх родин, Україна дала нові домівки для людей, які їх втратили – і всі почали жити мирно, трудитись на благо країни та у злагоді удосконалювати та підтримувати сильну незалежну нашу Україну. А на східному кордоні тепер звели високу велетенську бетонну стіну , щоб жодна вибухівка не могла її розбити і жоден монстр не зміг її перелізти і навіть подумати про наш край.