Цей творчий проєкт, ініційований Підгородненським міським Будинком культури ім. Т. Г. Шевченка за підтримки міської ради, об’єднав родини навколо спільної справи — створення власної казкової історії, сповненої любові до України, поваги до її Героїв, національних традицій і родинних цінностей.

Кожна подана робота — це щира дитяча мрія, батьківська підтримка, сімейне тепло та віра в добро. У казках оживають сучасні українські супергерої — мужні, відважні, справедливі, готові захищати рідну землю й допомагати іншим.

Запрошуємо ознайомитися з конкурсною роботою під назвою "Таємниця міста майстрів".

В одному казковому королівстві було місто Майстрів.

Жили в ньому добрі, працьовиті, веселі люди. Вони займалися улюбленими ремеслами та дбали про добробут міста. А ще в місті Майстрів було багато дітей. Весь вільний час діти гралися на майданчиках, веселилися. Дуже любили діти сонечко. І завжди йому раділи.

Аж ось темний Чаклун захотів знищити місто Майстрів. Наслав він на місто своїх слуг. Темною хмарою налетіли вони на місто. І почали знищувати, руйнувати та палити оселі жителів міста. Стало так темно, що сонця не видно.

Та звідки було знати Темному чаклуну, що майстри були незвичайні і мали свою таємницю.

Щойно зрозуміли містяни, що місту загрожує небезпека, частина з них вбралася в особливі обладунки, створені ковалями цього міста, і враз перетворилися на справжніх лицарів.

Всі мирні мешканці, почали спускатися в спеціальне укриття. Темним тунелем , кудись аж попід землю.

Дорослі, а серед них було багато дідусів, бабусь та жінок, спокійно спускалися сходами до укриття, а от дітки спускатися не наважувалися. Адже ж лячно якось було йти в темний тунель. Їм здавалося, що там сидить щось жахливе, страшне. Дітки почали плакати та навідріз відмовлялися туди йти. Скільки дорослі їх не вмовляли, все намарно.

А слуги Темного Чаклуна все сильніше атакували місто.

І тоді до дітей підійшов сам Король в сяючих обладунках Лицаря. Він присів біля діток і запитав, чому вони плачуть. Вислухав їх, посміхнувся і промовив:

- Я теж колись був дитиною і теж боявся спускатися в укриття. Але одного разу я дізнався, що в середині цього укриття є таємниця. Хочете дізнатися, яка?

- Так! Так! – заплескали в долоні дітлахи.

Тоді Король підізвав Королеву. Вона підійшла до гурту дітей зі спокійною, чарівною посмішкою. Король розповів їй про страх дітей йти в укриття, та їх бажання дізнатися таємницю, що всередині.

Королева посміхнулася і погодилася допомогти дітям. Вона запропонувала взятися за ручки і спокійно спуститися сходами до укриття, так, як це робили дорослі. Бо вони вже знали таємницю, тому і були спокійні.

Королева пішла вперед, висвітлюючи факелом шлях. Спочатку були сходинки, потім вони минули тунель. Весь час дорослі були поруч і допомагали діткам спускатися. То ж мало-помалу всі діти заспокоїлися і перестали плакати.

Там, в укритті, виявилося зовсім не страшно. Тому що дорослі заздалегідь підготували таємну печеру, а саме до неї вів тунель. На стінах висіли факели, а на долівках лежали теплі матраци і м’які ковдрочки. Був запас їжі та води, і навіть улюблені іграшки та книжки. Дітки зручно вмостилися, повечеряли та й полягали спати.

Десь нагорі чутно було як щось гупає та бахкає. Та дорослі пояснили дітям, що то лицарі боронять місто Майстрів від слуг Темного Чаклуна.

Так, під захистом таємної печери, діти поснули. Минув час, всі прокинулися і хтось із дітей згадав про таємницю.

- Ви ж обіцяли показати таємницю!? - звернулися дітлахи до Королеви

- Дійсно обіцяла! - промовила вона.

- Що ж, я відкрию вам таємницю цієї печери. Справа в тому, що це укриття має не тільки вхід, в який ми з вами заходили. Є ще один хід, прихований від сторонніх очей і зараз ми з вами підемо ним.

Дорослі і діти зібралися, взяли смолоскипи та вирушили в протилежний бік печери. Королева йшла попереду і вказувала шлях. Вони знову пішли темним, вузьким тунелем і здавалося що вони йдуть аж до центру землі. Та поступово тунель став підійматися вгору. За деякий час люди опинилися перед здоровезними, старезними дверями. Дорослі відчинили двері і тунель освітився сонячним світлом. Люди почали виходити, прикриваючи очі. Коли всі дорослі і діти опинилися назовні, то побачили, що стоять далеко за містом, посеред галявини. Вони були в повній безпеці.

Діти дуже любили сонечко. Раділи, що знову його бачать.

Тим часом дорослі пішли до міста і дізналися, що там відбувається. Повернулись на чудову галявинку і розповіли, що небезпека минула. Хоробрі лицарі здолали Темного Чаклуна з усіма його слугами. І що можна повертатися в місто Майстрів.

Всі дуже зраділи. Люди повернулися в місто. Відбудували зруйновані оселі. Вони це робили швидко та дружно. Тому що були справжніми майстрами свого діла. І за деякий час місто Майстрів, зажило своїм звичним життям. Всі люди дякували хоробрим лицарям за захист і дякували печері, що мала таємницю.

З того часу діти цього міста більше не боялися спускатися в укриття, бо тепер вони знали, що мають вихід до сонця.